Якщо вже і розпочинати "про веселе", то напевно почати варто із свята всього веселого та жартівливого: 1 квітня, день дурня, день сміху, день брехунів))) А звідки у нас взялося ото свято?
Щодо історії походження цього веселого свята то тут не має однозначної відповіді, є багато версій. За одною з них, традиція святкування 1 квітня йде аж з часів древньої Греції, в якій десь в цей час святкували свято дурнів, присвячене давньогрецькому богу сміху Мому. (Мабуть одні з перших клоунів – міми, та така штука як пантоміма якось пов’язана з цим богом). За іншою версією це свято сягає корінням у європейську середньовічну карнавально-балагану культуру. Річ в тім, що спочатку середньовічна Європа жила за Юліанським календарем, а згідно Юліанського календаря святкування Нового року якраз припадало на 1 квітня. Аж раптом французькому королю Карлу 9-му у 1564 році прийшла в голову ідея, перейти на Григоріанський календар, (це той по якому ми живемо зараз) отож святкування Нового року було перенесено на 1 січня.
А оскільки людські звички змінювати не просто, деякі люди продовжували і далі святкувати Новий рік 1 квітня. Їхні “більш прогресивні” сучасники стали жартувати над ними, даруючи їм пусті подарунки.
Цікаво, що в давніх слов’ян саме цей день вважався днем пробудження домового. Домовий за слов’янською міфологією то такий домашній дух, господар та покровитель дому. Він не є злий, правда інколи любить пожартувати, та зробити якусь шкодну витівку. (типу заховати щось в домі) У зимній період він впадає в зимову сплячку і ось 1 квітня він просинається. І звісно як проснеться, йому так і кортить над кимось пожартувати.
Отаке чудове свято 1 квітня, бо воно сприяє сміху, а сміх, кажуть, продовжує життя. Жартуйте, смійтесь і живіть щонайменше до 100 років.
Немає коментарів:
Дописати коментар